У ДНЗ «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти» проведено загальна виховна година з правового виховання, яку провела, начальник відділу Ярмолинецького бюро правової допомоги Хмельницького МЦ з надання БВПД Анастасія Бояркіна. Вона ознайомила присутніх з віковими особливостями та наслідками які можуть бути у підлітковому віці.
Одним з аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура, формування якої забезпечується правовим вихованням.
Правове виховання — виховна діяльність закладу освіти, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування в молоді правової свідомості, навичок і звичок законослухняності.
Усвідомлення людиною правил співжиття і вимог законів, законослухняність її поведінки формуються під впливом спеціальних виховних заходів, у процесі самовиховання, різноманітних видів діяльності.
Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») серед пріоритетних напрямів вдосконалення виховання передбачає усвідомлення глибокого взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Тому формування правової культури у молодого покоління є одним із найважливіших компонентів основної мети національного виховання.
Завдання і зміст правового виховання.
Метою правового виховання молоді є формування в неї правової культури громадянина України, що насамперед передбачає свідоме ставлення до своїх прав і обов’язків перс суспільством і державою, закріплених у Конституції України. Важливе значення мають глибока повага до законів і правил людського співіснування, готовність дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активна участь в управлінні державними справами, рішуча боротьба з по рушниками законів.
Правове виховання має такі завдання:
— озброєння молодих людей знаннями законів, систематичне інформування їх про актуальні питання права;
— формування правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;
— прищеплення учням поваги до держави і права;
— вироблення навичок і звичок законослухняності як результату свідомого ставлення до громадянського обов’язку;
— формування в учнів нетерпимості до правопорушень, злочинності, намагання брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам;
— подолання у правовій свідомості помилкових уявлень, що сформувалися під впливом негативних суспільних явищ.
Зміст правового виховання визначають особливості права як нормативно-регулятивного явища, його суспільні функції та значення для управління суспільством. Законодавство України охоплює різні галузі права. Серед них чільне місце належить державному праву. Його норми регулюють найважливіші суспільні відносини, що закріплюють основи організації суспільства і правове становище особи, державний устрій. Учні (студенти) обов’язково мають добре знати основний закон України — Конституцію.
Важливу роль у житті громадян відіграє адміністративне право, що регулює організацію і діяльність апарату державного управління. Молодь повинна мати уявлення про органи державного апарату та норми адміністративного права, які охоплюють різноманітні правила: санітарні, протипожежні, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багато інших, які стосуються діяльності підприємств, установ, їхніх працівників, поведінки громадян. Якщо людина порушує встановлені правила, її вважають правопорушником і накладають на неї адміністративне стягнення. Коли ж правопорушником стає неповнолітній, ним опікується Служба у справах неповнолітніх. Вона має право застосовувати до нього різні види покарань — аж до направлення у спеціальну школу чи профтехучилище.
Норми цивільного права визначають відносини між конкретними громадянами, між громадянами й організаціями, між різними організаціями. Згідно з ним діти, як і дорослі, вважаються правоздатними. Наприклад, вони можуть володіти майном, що їм дісталося в спадок, на них поширюються норми авторського права тощо. Щоправда, не кожна особа, яка має правоздатність, може самостійно здійснювати свої права. Оскільки здатності діяти розумно, правильно розпоряджатися своїм майном, залежно від віку брати на себе різні зобов’язання людина набуває неодночасно, закон передбачає цивільну дієздатність — здатність особи чинити потрібні дії для використання своїх прав і обов’язків. Межі дієздатності такі: 15 років — часткова дієздатність; 15— 18 — відносна дієздатність; 18 років — повна дієздатність.
Правове виховання передбачає ознайомлення учнів (студентів) з основними нормами кримінального права. Вони повинні знати, що таке злочин, відповідальність за підготовку і намір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також усвідомлювати, що жоден злочин не залишається безкарним.
Норми права регулюють також сімейні відносини. Тому необхідно знайомити учнів, студентів з правами і обов’язками подружжя, батьків щодо виховання дітей та ін.
Чільне місце у право-виховній роботі має посідати ознайомлення з основними положеннями екологічного права — про охорону надр, водних ресурсів, повітря, фауни, флори, а також про обов’язки громадянина щодо охорони природи.
Розкриваючи в школі зміст правового виховання, важливо розповісти школярам про Конвенцію про права дитини. Згідно з нею дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.
В основних положеннях цього документа наголошується на тому, що:
— держави — учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої погляди, право вільно виражати свої погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини (ст. 12);
— дитина має право виявляти власну думку; це право включає свободу пошуку, тримання і видачі інформації та ідей будь-якого виду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів на вибір дитини (ст. 13/1);
— держави — учасниці визначають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів (ст. 15/1);
— жодна дитина не може бути об’єктом довільного чи незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і репутацію (ст. 16/1);
— держави — учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого ставлення, грубого ставлення чи експлуатації будь-якою іншою особою (ст. 19/1).
Реалізуючи зміст правового виховання, педагогам потрібно вміло координувати процес освоєння учнями, студентами правових знань, набуття ними навичок і звичок законослухняності відповідно до вікових та індивідуальних особливостей. Слід також сприяти активному використанню прав і свобод.
У правовому вихованні студентської молоді вищі навчальні заклади мають ті самі завдання, що й середня загальноосвітня школа. Водночас можливості правового виховання майбутніх фахівців розширюються за рахунок широкого залучення їх до забезпечення громадського порядку, неформальних об’єднань за правовими інтересами, участі в дослідженні проблем із правничої тематики, шефства над педагогічно занедбаними підлітками і неповнолітніми правопорушниками, які стоять на обліку в Службі у справах неповнолітніх. Окрім того, під час виробничоїпрактики майбутні фахівці мають змогу ознайомитися з тими положеннями українського права, які регулюють виробничі відносини.
